Емігрантські пісні український фольклор - Песни - Песни и песенки - Прикольные, красивые - С днем рождения - поздравления, стихи, смс, открытки
Форма входа

Категории раздела
Песни [121]
Наш опрос
Что вам больше интересно?
Всего ответов: 2562
Статистика


Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0
Главная » Файлы » Песни и песенки » Песни

Емігрантські пісні український фольклор
24.03.2015, 22:50

Виїжджаючи на чужину, серце всеодно лине до рідного краю. А щоб менш тужити за рідною домівкою, народ складав пісні.



АЙ ВИРІС Я, ГАРНИЙ ХЛОПЧИК

Ай виріс я, гарний хлопчик, при своїй родині
Та й весело розвивавси в нас на Буковині.

А восени я вженивси, тяжче стало жити,
Бо ми мусіли обоє на панів робити.

А і став я та й думати, що маю робити,
Може, піду до Канади, краще стане жити.

Написав я до агента по щиру пораду,
Як я маю без паспорта їхати в Канаду.

Агент мені відписує на котрую днину,
Щоби-м мая тридцятого покинув родину.

А прийшов той день майовий в суботу до днини,
Брав я річі не ріднії, попрощав родину.

Брав я річі не ріднії, взяв куфер у руки,
Як пішов я до Канади, як Юрій на муки.

Як прийшов я до Канади, знизенька вклонивси —
Прощай, моя родиночко, може, з ким сваривси.

Прощай, моя родиночко, та й ти, рідна мати,
Бо не знаю, чи вже прийду до тебе вмирати.



БУЛИ У НАС КОЛИСЬ ВОЛИ, ТА Й ТАТО ПРОДАЛИ

Були у нас колись воли, та й тато продали,
Було у нас колись поле, та й пани забрали.

Женили мня молодого, до пустої хати,
Та й казали: «Тепер, сину, почни ґаздувати».

Що робити, що чинити, звідки хліба взяти?
Наймив я ся у паниська ґонти виробляти.

Сиджу в лісі, тешу, стружу, а жінка складає,
У холоді, у голоді, аж ся серце крає.

Ой паршива то робота — у пана робити, —
Ай Господи милосердний, як на світі жити?

Ізнайшлися добрі люди, мудру раду дали,
Грошей мені позичили, їхати казали.

В далекую Америку, за широке море:
— Там заробиш та й забудеш свою біду й горе.

У неділю рано-вранці ми з селом прощались,
Як у церкві на утреню дзвонити почали.

Затуркотів віз із села, дзвони все дзвонили,
Піснь прощальну далекую вни нам голосили.

Гори мої високії, зелені Карпати,
Стріхи мої солом’яні, коли вас видати?

Куда їхав, туда їхав, та не пам’ятаю,
А впинився у Амбургу — то вже добре знаю.

А в Амбургу тім німецькім взяли нас агенти,
Обступили, як ворони, кричать: «Давай центи!»

Рано взявши, не вмивавши, криста не поклавши,
Скрізь вулиці, як злодіїв, до шифи нагнавши.

Що там було того люду, — Господь святий знає,
З усіх країн, з всього світу, — хто їх відгадає.

Були шваби, були німці, були також хіни,
І словаки, і мадяри, були і літвіни,

Були чехи і словаки з русько-польськей страни,
Були жиди російськії, мадярські цигани.

Як та бранжа повлазила на шиф величезний,
З тлумачками, з діточками, — то був вид чудесний.

Засвистали, загуділи, дали волю пари,
Рушили ми в день погідний — на небі ні хмари.

Аж пізніше страшні бурі по морі гуляли,
Як ті миші в буйнім спіжу, шифу вивертали.

Кождий клякав на коліна, хоч мала дитина,
Бо то думав: ось ту мій гріх — морськая година.

Аж наконець — було вранці — ми землю узріли,
Попадали на коліна, Богу піснь-мо спіли:

— Слава ж тобі, Христе-Боже, за той дар великий,
Що ти поміг доїхати до той Америки.

Ой пішов я в Америці роботи шукати,
Найняв я си на завод молов трабувати.

Не подобалась робота — молов трайбувати,
Пішов я в другу фабрику, став уголь копати.

Під землею я працюю, гріб собі копаю,
Щоб довги повіддавати в своїм ріднім краю.

Доме рідний, краю милий, рідная хатино,
Жінко моя молодейка, милая дитино!

Через гори, через моря д’вам лечу думкою,
Ви мені перед очима, не маю спокою.

Ломиться скала із угля, не згори, а збоку,
Помож, Боже, доробити до нового року!

А потім я піду в свій край, у рідноє село,
Там з жінкою, з дитиною буду жить весело.

Уже п’ятий рік минає, я в підземнім долі,
Я працюю, рук не чую, з лампою на чолі.

Попрощався Іван Дуда з своїми друзями,
Наостатку випив чарку із товаришами.

Попрощався Іван Дуда з своїми босами,
Наостатку випив чарку із товаришами.

Кругом море, як те поле, все було рівненьке,
Йван на шифу нарікає, що йде помаленьки.

— Ой рад би я крильця мати, соколом злетіти,
Ой вітати жінку й матір, цілувати діти.

Скікнув Іван по крамницях, по шинках знайомих
Та й накупив подарунків, взяв горілки в Шльоми.

Купив дітям чоботята, жінці — кожушину,
Старій мамі — горілчини дубрую флящину.

Іде, іде Іван Дуда тими манівцями,
Кождий йому крок знайомий, куда був з вівцями;

Іде, іде Іван Дуда та й собі думає,
Там на горі хрест високий — там Іван клякає.

Клякнув Іван коло хреста, Богу помолився,
Що якось він до своєї країни добився:

— Слава тобі, Христе-Боже, за той дар великий,
Що ти поміг ся вернути з тої Америки.

Не раз скала вугляная тріскала надвоє,
Много вбила, я ще живий, Христе, в ім’я твоє.

Устав Іван перед хрестом, вклонився низенько:
— Коби мої дома знали, що я так близенько,

То би вибігли із хати мене привітати
Та й помогти би й пакунки до хати забрати.

Іде, іде Іван Дуда, ворота втворяє,
З його хати крики, зойки крізь вікно лунає.

Що такоє? — питаєся Іван молодиці.
Жінка Дуди днесь умерла, а він в Америці.

Іван Дуда збожеволів, до хати впадає,
Холодний труп свої жінки сльозами вмиває.

Ой заплакав Іван Дуда, сльозами умився
Та й не живий, але мертвий на діл повалився.

Вже вни в четвер пополудню два мерці ховали:
Йвана Дуду з єго жінков в єдну яму вклали.

На Великдень чужі діти грались крашанками,
Іванові сиротята вмивались сльозами.

Та що з того, що вни вбрані в нові чоботята,
Коли вони ся зостали круглі сиротята.



ВОЛІ Б МЯ, МОЯ МАТИ

Волі б мя, моя мати
На світ не родити,
Ніж я мала зайти в Босню
Та по ній блудити.

Тут і орли не літали
Бо не було чого.
Як то жажда бути паном,
Приводить до злого.

А чоловік жінці грозить
Зуби затискає
Жінка плаче, лементує,
Слізьми ся вмиває.

Діти мої дрібненькії
Що будем робити?
Не тра мені вже маєтку,
Годі далі журити.

Але діти-бідолахи
В нічим не гадають,
Пхають руки до міщатки
За хлібом шукають.



БУКОВИНО МОЯ МИЛА, МІЙ СОЛОДКИЙ КРАЮ

Буковино моя мила, мій солодкий краю,
Як на тебе, сиротино, нишком поглядаю,
То заплачу жалібненько на чужій сторонці,
Бо тут в’яну і всихаю, як листок на сонці.

Рідне слово тут не чую, пустка тут усюди,
Тут не наші щиро рідні, а чужії люди.
Тут ні батька, ні родини, ні рідної хати,
Тяжко, Боже, на чужині свій вік вікувати.



ЗАШУМІЛИ ЛІСИ

Зашуміли ліси, зашуміли бори,
Бувайте здорови, (Двічі)
Бувайте здорови, мої рідні гори.

Бувайте здорови, мушу вас лишати,
Їду на чужину, (Двічі)
Їду на чужину хліба заробляти.

Вітер повіває, суха галуз впала,
Юж веселіст моя, (Двічі)
Юж веселіст моя, навіки пропала...



А МАЮ Я, ЕЙ, ЖЕНУ В СТАРИМ КРАЮ

А маю я, ей, жену в старим краю,
Што там робить, ей, сам того не знаю,
А то она бандурки окопує,
А од мужа, ей, новину не чує.
А то она бандурки окопує,
А од мужа, ей, новину не чує.

Як од мужа, ей, новину почує,
Вшитко собі, ей, до порядку дає,
Сама сяде, ей, на Браного коня,
Приде ку мі, ей, драга душа моя.
Сама сяде, ей, на Браного коня,
Приде ку мі, ей, драга душа моя.

А як она, ей, на коня сідала,
Та ся она, ей, дуже застарала:
— А Боже мій, ей, як то я ся старам,
Як я тоту, ей, воду преплавать мам?
— А Боже мій, ей, як то я ся старам,
Як я тоту, ей, воду преплавать мам?

А як она, ей, воду преплавала,
Та ся она, ей, на мужа звідала:
— Де ту мій муж, ей, у тій Америці?
Ту він робив у зелізній фабриці.
— Де ту мій муж, ей, у тій Америці?
Ту він робив у зелізній фабриці.

А як она, ей, до фабрики вошла,
Свого мужа, ей, неживого нашла,
Лем тоту кров, ей, што з нього цяпкала,
А як над ньов, ей, гірко заплакала:
Лем тоту кров, ей, што з нього цяпкала,
А як над ньов, ей, гірко заплакала:

Ви, панове, ей, прошу вас про Бога,
Повічте мі, ей, де мій муж ту сконав?
Сконав він ту, ей, на той сивой скалі,
Забили го гунцути англичани.
Сконав він ту, ей, на той сивой скалі,
Забили го гунцути англичани.

Англичани, ей, што ви наробили,
Же ви мого, ей, мужичка змарнили?
Не зробив він, ей, ничого планого,
А він пішов, ей, марно з світа того.
Не зробив він, ей, ничого планого,
А він пішов, ей, марно з світа того.

Кед не зробив, кед не зробив ничого,
Не увидиш його веце живого.
У тім гробі, ей, де він собі лежить,
Біла ружа, ей, на тім гробі сходить.
У тім гробі, ей, де він собі лежить,
Біла ружа, ей, на тім гробі сходить.



ОЙ ТАМ НА ГОРІ ТРАВКА СЯ КОЛИШЕ

Ой там на горі травка ся колише,
Давно мій миленький лист до мене пише.
Ой пише він, пише чорним атраментом,
Щоб я стала прочитала з плачем та й ляментом.

Стояв я на мості місяць і з годину,
Чекав я на відпис і свою родину.
Не одна рибонька попід міст перейшла,
Ні разу-м не видів, щоби листа несла.

Листи мої, листи, не ідете з мисли,
Як си нагадаю, куди ви перейшли.
Перейшли ви річку та й биструю воду,
Тяжко мені жити в Канаді без роду.

Канадо, Канадо, яка ти немила,
Не одного-с господаря з жінков розлучила.
Розлучила з жінков і дрібненькі діти,
Рад би-м я додому соколом злетіти.

Опубликовать Нравится

Категория: Песни | Добавил: Яло
Просмотров: 358 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0


Дорогие друзья! В разделе сайта Песни вы найдете, то, что вам нужно! Как давно известно, день рождения – это праздник детства. Обычно, за большим и дружным столом собираются наши самые родные и близкие люди, чтоб поздравить нас с днем рождения. На этом сайте собрано все, что может пригодиться нам в этот радостный день: прикольные поздравления с днем рождения в прозе и стихах, лучшие пожелания любимому мужчине, женщине, лучшему другу или подруге, парню или девушке, новые игры, сценарии, конкурсы. Также здесь собрано много разного: интересные и смешные тосты и смс, оригинальные открытки и картинки с днем рождения, поздравительные песни и песенки.